Автори: Юрій Пойта, Дмитро Золотухін
Французькі та німецькі компанії, які лобіюють зняття санкцій з РФ у країнах ЄС
Незважаючи на зусилля потужного проросійського лобі в політичних та бізнесових структурах Європи, 1 липня 2016 року ЄС продовжив економічні санкції щодо Росії. Обмежувальні заходи стосуються фінансового, енергетичного та оборонного секторів, а також товарів подвійного призначення.
У 2015 році нафтогазові доходи становили понад 51% усіх надходжень до бюджету Російської Федерації і принесли до скарбниці понад 7,7 трлн рублів. 60% російського експорту – це енергоносії (нафта, нафтопродукти, природний газ). Критична залежність від продажу сировини на закордонні ринки спричинила болісний удар санкцій США та ЄС з російської енергетики. Проте така сама залежність (тільки зворотна) спостерігається і в європейських країн, які протягом десятиліть налагоджували економічні відносини з РФ з метою забезпечення потреб в енергоносіях.
Якщо розглянути провідні економіки Європи — Німеччину та Францію (Великобританію у зв’язку з Brexit, поки що залишаємо осторонь), то їхня зацікавленість у безперебійному постачанні російської нафти та газу є очевидною.
У 2013 році Росія залишалася третім найбільшим постачальником газу (17,9%), нафти (12,9%) та вугілля (17,2%) до Франції. Вже 2014-го, у зв’язку з політичною обстановкою, імпорт нафти та мінерального палива до Франції з Росії знизився на 3% до 8,77 млрд євро.
Таке, на перший погляд, незначне його скорочення ускладнило розвиток спільних французько-російських мегапроектів на території Росії, але співпраця аж ніяк не припинилася.
Співпраця Росії з Німеччиною в енергетичному секторі зараз представлена газопроводом «Nord Stream» пропускною спроможністю 27,5 млрд кубометрів на рік, що проходить дном Балтійського моря для постачання газу до Європи в обхід України. З його допомогою Німеччина ще більше зміцнює свої позиції ЄС. А другий газопровід Nord Stream 2, який збільшує пропускну спроможність цим маршрутом до 55 млрд кубометрів газу на рік, ще більше зміцнює російсько-німецькі відносини. Для реалізації другого проекту створено компанію Nord Stream-2 AG, акціонерами якої є Газпром (50%), а також європейські компанії OMV, BASF, Engie, Shell, Uniper (по 10%).
За словами єврокомісара з питань клімату та енергетики Мігеля Аріаса Каньєте, після завершення будівництва Nord Stream 2 80% експорту газу з РФ припадатиме на ФРН, що робить країну європейським монополістом з транзиту російського ресурсу і ще «щільніше» присаджує Бундестаг на кремлів. голку.
У 2013 році на енергетику припало 86,7% німецького імпорту з Росії, а імпорт природного газу становив 38% (2014-го — 36%) від загального обсягу його споживання, імпорт нафти — 34% (2014-го — 30%) ).
Як бачимо, найбільші французькі та німецькі енергетичні компанії, які десятиліттями вибудовували зв’язки з російськими добувачами нафти та газу, втрачають серйозні гроші.
Найбільшим виробником природного газу в Росії є ВАТ «НОВАТЕК», яке пов’язують із близьким другом Путіна – Геннадієм Тимченком. «НОВАТЕК» має родовища у найбільшому у світі газоносному регіоні.
16 липня 2014 року Управління контролю за іноземними активами казначейства США (OFAC) випустило «Ідентифікаційний список секторальних санкцій», до якого було включено ВАТ «НОВАТЕК», а також компанії, в яких частка його володіння перевищує 50% (зокрема «Ямал СПГ »). Водночас у російській компанії кажуть, що санкції не вплинули на проекти, активи чи зобов’язання (включаючи позикові кошти).
Представникам «НОВАТЕК» можна вірити, бо найбільша світова нафтогазова компанія Total (зі штаб-квартирою та власниками в Парижі) не лише не скоротила співпрацю з Росією після введення санкцій, а й навіть довела свою частку власності у статутному капіталі «НОВАТЕК» майже до 20%.
За словами віце-президента Total у Європі та Центральній Азії Майкла Боррелла, обсяг інвестицій французького гіганта у найбільшому проекті «НОВАТЕКу» «Ямал СПГ» на січень 2016 року досяг 3,7 млрд доларів.
А головний виконавчий директор Total – Патрік Пуянне – стверджує, що «санкції не мали значного впливу на вже існуючі спільні проекти компанії з російськими партнерами». майже на 20 млрд доларів в обхід санкцій, залучаючи європейські та китайські банки та фінансові організації. Поставимо питання: хто планує чинити міжнародний тиск на того, в кого вкладає такі величезні гроші?
Патрік Пуянне (ліворуч на фото)
У прес-службі «НОВАТЕКу», як завжди, «заливисто іржуть іскандери», повідомляючи, що галузь не лише не впала, а навіть розвивається. Так, 21 червня 2016 року на зборах акціонерів затвердили залучення фінансів ВАТ «Ямал ЗПГ» (будівництво заводу з виробництва зрідженого природного газу (ЗПГ) потужністю 16,5 млн. тонн на рік). У повідомленні прес-служби зазначено, що фінансування здійснюватиметься у розмірі понад 19 млрд. доларів.
Фінансовий звіт «НОВАТЕКу» за 2015 рік свідчить, що прибуток від реалізації нафтопродуктів збільшився на 32,9%, операційний прибуток — на 11%. Обсяг видобутку рідких вуглеводнів у 2015 році зріс на 51%. 2016 рік також розпочався для російсько-французької компанії успішно: виторг від реалізації продуктів збільшився на 22,5% (порівняно з першим кварталом 2015 року) і склав 139,4 млрд руб. За словами експертів, зростання виручки пояснюється збільшенням обсягу реалізації вуглеводнів.
Наступні 25 років сервісне обслуговування заводу «Ямал СПГ» та навчання російських фахівців здійснюватиме інша велика європейська компанія — італійська Nuovo Pignone. Угода про стратегічне партнерство було досягнуто на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. А ще договори в галузі ЗПГ-проектів підписані з італійською SAIPEM S.P.A. та німецької Linde AG.
Німецькій компанії Linde AG у Росії належать два кисневі заводи та кілька підприємств, а генеральним директором є Вольфганг Бюхелє, за сумісництвом — керівник Східного комітету економіки ФРН.
Головування в Східному комітеті німецької економіки дає Бюхеле широкі можливості лобіювати інтереси російського «Нафтогазу», оскільки зазначена структура є посередником між німецькими державними установами і російським капіталом у питаннях присутності німецьких підприємств у Росії.
Вольфганг Бюхеле (праворуч на фото)
Вольфганг Бюхелє є активним лобістом російських (ну і своїх, звичайно ж) бізнес-інтересів, наполегливо вимагаючи відміни антиросійських санкцій. Наприкінці жовтня 2015 року Вольфганг Бюхелє проштовхнув створення німецько-російської бізнес-платформи, в рамках якої об’єдналися, зокрема, Східний комітет німецької економіки та Російський союз промисловців та підприємців.
На форумі в Петербурзі Вольфганг Бюхелє негативно оцінив роль України і назвав Україну «глухим кутом у відносинах між Європою та Росією». За його словами, це виражається «без бажання подолати кризу у власній країні та невиконанням Мінських угод». Окрім цього, він активно просуває серед представників німецького бізнесу ідею щодо реалізації Nord Stream 2. Бюхеле закликав “модифікувати” стратегію Євросоюзу у політиці санкцій. Однак повного скасування обмежувальних заходів він не очікує, називаючи подібні надії надто «амбітними». Спочатку Бюхеле вважає, що можна було рішенням ЄС виключити деяких високопоставлених російських чиновників зі списку «нев’їзних» до країн Євросоюзу.
Схема «Північного потоку – 2»
Серед акціонерів Nord Stream 2 – і французька компанія Engie (колишня GDF Suez), яка є однією з найбільших енергокомпаній Європи. Вже в червні 2015 року Engie підписала з російською компанією Novatek Gas&Power (дочірня структура «НОВАТЕКу») довгостроковий (на 23 роки) контракт про постачання 1 млн тонн ЗПГ щорічно за проектом «Ямал ЗПГ». Президент компанії Жерар Местралле заявив, що компанія всіма силами намагається переконати керівництво ЄС у тому, що воно має всіляко підтримати початок будівництва Nord Stream 2. Він наголосив, що в Росію, безперечно, варто вкладати кошти.
Іноді французькі енергетики говорять не окремо, а й хором. Так, Местралле спільно з керівниками деяких великих французьких компаній (таких як Total) зробив публічну заяву, в якій зазначив, що «Європі потрібно не вводити проти Росії якісь санкції, а навпаки, розвивати співпрацю з РФ. Багато французьких компаній поділяють цю позицію. Санкції потрібно зняти».
Жерар Местралле (праворуч на фото)
У жовтні 2015-го директор німецького хімічного гіганта BASF (володіє 10% акцій у Nord Stream-2 AG і активно інвестує у видобуток природного газу в Західному Сибіру) Курт Бок оголосив про те, що планує інвестувати близько 2 млрд євро в будівництво. Nord Stream 2». Німецький промисловець також зазначив, що “Росія є і залишиться в майбутньому головним і надійним постачальником нафти, природного газу та інших енергоносіїв до Європи, і Європа є і залишиться у майбутньому важливим та стабільним ринком продажів для Росії”.
Курт Бок
Практично в унісон із німецьким бізнесом політичні кола теж поступово повертають свій курс на схід. Віце-канцлер Німеччини Зігмар Габріель заявив про те, що Німеччина готова підтримати будівництво газопроводу Nord Stream 2, а в липні 2016 року взагалі висловився за повернення Росії до складу Великої вісімки. «Не можна ставити Росію на коліна», «не можна втратити європейську Росію», «не можна допустити нову «холодну війну»», «давайте будувати європейську безпеку разом із Росією» — ці та подібні до них заяви періодично роблять і міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр і уповноважений уряду з питань співробітництва з РФ Гернот Ерлер.
Зігмар Габріель (праворуч на фото)
Водночас одним із каменів спотикання на шляху Nord Stream 2 став польський антимонопольний регулятор (офіційна назва — Польський офіс захисту конкуренції та споживачів, UOKiK), який фактично заблокував реалізацію проекту. Представники регулятора заявили, що будівництво трубопроводу може призвести до обмеження конкуренції на ринку газу, а також істотного посилення контролю «Газпрому» над клієнтами в регіоні.
Позицію UOKiK підтримав і експерт Інституту Собеського (входить до європейської мережі експертних центрів ліберального напряму Stokholm Network) Павло Нерада: «Якщо «Nord Stream 2» буде побудований, «Газпром» фактично стане тотальним монополістом і отримає невиправдану перевагу в інфраструктурі – виникне штучний бар’єр для будь-яких третіх осіб, хто хотів би зайнятися постачанням газу до Польщі»
Діаграма експорту російського газу до Європи у 2015 році
Такі події та висловлювання представників великого європейського капіталу дають розуміння природи періодичних антиукраїнських випадів європолітиків щодо «невиконання Мінських угод» чи «необхідності термінового проведення виборів на Донбасі».
Звичайно ж, Німеччина зацікавлена в Nord Stream 2 насамперед через бізнес-інтереси. Адже за його реалізації ФРН стає потужним газорозподільним хабом для всієї Європи. У такому разі колосально програють Україна та Польща. А тісні зв’язки німецьких компаній у довгострокових стратегічних проектах із російським нафтогазовим бізнесом намертво пов’язує вузол відносин із Кремлем. Санкції ж дуже заважають працювати, навіть за умов «регота іскандерів».
У червні 2016 року Сенат Франції більшістю голосів (301 голос) затвердив резолюцію із пропозицією уряду Франції пом’якшити режим санкцій ЄС проти РФ. Резолюція має декларативний характері і не впливає на зовнішню політику, яку визначає президент Французької Республіки.
Однак, незважаючи на це, у липні 2016 року на саміті НАТО у Варшаві президент Франції Франсуа Олланд уперше з 2014-го назвав Росію партнером своєї країни та заявив, що РФ не є загрозою для неї. У свою чергу Ангела Меркель у червні 2016 року підтримала реалізацію Nord Stream 2, апелюючи до того, що для Берліна це суто економічний проект, який має бути реалізований відповідно до закону.
Все вищевикладене підштовхує до думки, що незабаром Європейський Союз таки провалить голосування щодо продовження санкцій. І це станеться раніше, ніж ми сподіваємось. У європейському медіапросторі немає дискурсу про те, що російська сторона «нагріває руки» на загибелі громадян ЄС у диких та нелюдських терористичних акціях.
Страшною та незбагненною здається думка, що європейський великий бізнес може активно прикладати руку до цього «примусу до співпраці», однак саме таким є світ на даний момент. І ми маємо бути готовими до того, що в той час, як наші хлопці ціною свого життя захищають «європейські цінності», хтось у ЄС використовуватиме їхнє життя, щоб захистити «європейські ціни».
