В інтерв’ю з Полом Майєрсом, відомим у всьому світі OSINT-розслідувачем, ми постаралися порушити важливі питання як для фахівців-початківців з медіа-розвідки, так і в цілому для української журналістики.
Довідка
Пол Майєрс (Великобританія) є фахівцем з інтернет-досліджень та співпрацює з британськими медіа. Підлога працювала з багатьма газетами та мовниками протягом багатьох років, забезпечуючи для них консультування, навчання та пошукові рішення. З 1995 року працює з BBC як інтернет-дослідник і консультант. Завдяки своїй освіті, близької до інформаційної та ай-ті сфер, він зміг розробити багато передових методів і стратегій, які допомагають журналістам проводити свої розслідування. Пол Майєрс навчив багатьох журналістів таких медіа, як The Guardian, The Daily Telegraph, The Times, Channel 4, CNN, а також персонал багатьох інших немедійних компаній та міжнародних організацій. Зараз Пол є також організатором і головою нового проекту BBC – Investigative Hub project. Експерт OSINT, член ICIJ.
1. Пол, чи вважаєте Ви, що журналістські розслідування змінилися протягом останніх 3-4 років? Якщо так, то назвіть три основні зміни, які ви відзначили?
Так, зміни є. По-перше, зросло усвідомлення необхідності захисту особистих даних. Люди, за якими ми ведемо розслідування, швидше за все, будуть використовувати VPN та реєстрацію доменів через проксі-сервери. Вони стали обережнішими з інформацією, яку розміщують у соціальних мережах. Це ускладнює онлайн дослідження.
По-друге, все більше людей використовує мобільні технології, додатки і таке інше. Відхід від традиційних комунікацій та веб-спільнот необхідно визнати та враховувати.
По-третє, Фейсбук відрубив свій чудовий Graph Search. Нова система теж непогана, проте, щоб працювати над конкретними об’єктами зацікавленості потрібно використовувати старі Graph-url-адреси. Вони можуть бути сформовані із кодів Facebook ID. Це трохи ускладнює роботу, але щоб її виконати, ступінь в IT технологіях не потрібний.
2. На вашу думку, які пріоритети важливі для журналіста при проведенні розслідування?
Думай абстрактно – шукай конкретно.
Починайте роботу з пошуку «особистих ідентифікаторів» людини, яку ви досліджуєте (наприклад, електронна пошта, ім’я користувача, нікнейми, номери телефонів, зв’язані імена, назви міст). Необхідно розвинути хорошу пам’ять всім цих персональних даних, оскільки можуть зустрічатися знову і знову протягом усього дослідження. Якщо хтось дає вам відсоткові значення, просіть у нього значення в абсолютних цифрах. Якщо хтось дає вам дані в абсолютних цифрах, запитуйте, скільки це буде у відсотковому співвідношенні. Мережа наповнюється фейками та фейкометами. Ніколи не забувайте про те, щоби все перевіряти.
3. Чи вважаєте ви, що журналісти можуть проводити сучасні розслідування, не виходячи з дому чи віддалено, просто використовуючи онлайн-доступ до інтернету, мобільний зв’язок та месенджер?
Можливо, ви чули про Грехема Філіпса, який називає себе журналістом і працює в так званому ДНР? Дуже часто він звинувачує Еліота Хіггінса (лідер Bellingcat) у його непрофесіоналізмі, тому що Хіггінс робить матеріали на основі онлайн-досліджень, тоді як він – Філліпс – працює на місці подій. Як ви вважаєте, чи може журналіст професійно робити свою справу, не перебуваючи на місці подій і не спілкуючись із учасниками? Мені здається, що дуже багато можна досягти зі свого домашнього комп’ютера. Можливо, навіть більше, ніж будь-коли. Проте, як на мене, все залежить від конкретної ситуації. Іноді єдине, що вам потрібно, це піти з потрібною людиною на пиво!
4. Скажіть, чи має людина обов’язково бути журналістом, щоб проводити онлайн-розслідування та поширювати його на веб-ресурсах? Чи громадянська журналістика, в якій авторами виступають люди без профільної освіти, також може бути корисною і важливою для суспільства?
На мою думку, зрештою, все залежатиме від того, наскільки ви добре робите цю роботу, а не від папірця з дипломом журналіста. Я, наприклад, ніколи не навчався, щоб стати журналістом. Я називаю себе фахівцем із розслідувань, проте інші називають мене журналістом. На мій погляд, журналіст це той, хто пише статті для газет та веб-сайтів, створює контент на телебаченні, радіо та ін. Оглядачі висловлюють та описують думки. Блогери ведуть блоги. Щоб бути добрим журналістом необхідно вчитися. Вчити законодавство, техніку та ремесло журналістики тощо.
5. Чи вважаєте ви, що за останні два роки стандарти перевірки інформації змінилися, оскільки загроза натрапити на фейкову інформацію і використовувати її стала значно більшою?
Мені здається, що люди також стали більше обізнані про технічні засоби для перевірки фальшивок, тому все що потрібно – це грати за правилами та навчитися вичавлювати факти, домагаючись справжності.
6. Чи несе відкритий інформаційний простір загрозу для особистих даних людей? Як ви думаєте, чи існує «конфлікт інтересів» між тотальною відкритістю та безпекою персональних даних, і ми ніколи не зможемо отримати й те й інше відразу?
Я думаю, що стандарти людей змінюються, якщо мова заходить про їхнє власне особисте життя. Раніше люди зазвичай не поширювалися щодо свого багатства, політичних поглядів та сексуальних уподобань. Нині ситуація змінилася. Культура поведінки змінилася.
7. Чи вважаєте ви, що чиновники та політики повинні надавати додаткову публічну інформацію про себе та своє життя? Чи мають вони повною мірою демонструвати свої доходи та доходи своїх родичів — дружин, дітей, батьків тощо?
Хочете мою особисту думку? Я не вважаю, що вони повинні робити це. Особливо рядові державні службовці. Вони мають такі самі права, як і кожен із нас. Однак громадські діячі та політики повинні брати ризик того, що такі речі можуть стати оприлюдненням у будь-який момент. У зв’язку з цим вони можуть вирішити, що повна відкритість є в цьому випадку кращою політикою. Повна відкритість та прозорість – це хороший сигнал.
8. На вашу думку, чи мають журналістські розслідування ставати основою для повномасштабних розслідувань поліції чи спеціальних органів боротьби з корупцією чи для розслідування кримінальних справ, якщо вони включають інформацію про злочинні дії? Чи мають журналісти передавати свої матеріали до поліції чи поліція має моніторити медіа та починати розслідування за фактом появи в інтернеті матеріалів про корупцію?
Я думаю, що журналісти зобов’язані передавати в поліцію всі дані, якщо ця інформація може запобігти злочину, захистити суспільство тощо. Тим не менш, існують обставини, за яких захист особистості джерел має не менш важливе значення. Як і все інше, це залежить від країни, характеру статті та самої історії, джерел отримання даних тощо. Розкриття ж методів та інструментів розслідування також може допомогти перевірити справжність самої історії та уникнути звинувачень у несумлінності та упередженості.
9. Чи надають опубліковані розслідування вплив на суспільство та громадську думку? Чи можуть ці дані змінити переваги виборців напередодні політичних виборів?
Вам, мабуть, краще спитати про це політичного журналіста. Як нефахівець, я б так і думав. Нещодавно журналістське розслідування призвело до відставки прем’єр-міністра Ісландії. У минулому внаслідок розслідувань подав у відставку Ніксон. Люди голосують за того, хто, на їхню думку, керуватиме суспільством і економікою своєї країни краще за інших. На формування їхньої думки впливає безліч факторів, таких, як емоції, розуміння інформації, тому розслідування мають відігравати якусь роль у процесі прийняття рішень, за кого голосувати.
10. Популярні українські журналісти кажуть, що існує дуже багато публікацій та велика кількість інформації про українських корупціонерів, проте насправді ніхто не надає цьому значення. Усі знають і ніхто нічого не робить. Як ви вважаєте, чи існує якась критична маса (кількість) відкритої інформації, яка може призвести до якісних змін у суспільстві? Чи ми не можемо змінити ситуацію, просто розміщуючи та розкриваючи інформацію про корупцію та брехню?
Я також запитував, чи звикають люди до подібних знущань і невже їх уже нічим не здивувати. У світі є так багато жахливого. Так багато скандалів. Брехня, на якій спійманий політик, здається, вже не має великого впливу. Повторюся, це лише моя думка.
