Автор: Сергій Осадчий
Після вбивств під Москвою українські та зарубіжні експерти навипередки стрімили та постили вцілому подібні версії, але з різними акцентами. Про спланованість акції ФСБ. Про контроль з боку особисто путіна. Також про цілі: звинуватити Україну та інтенсифікувати мобілізацію, закрутити гайки власним громадянам тощо. Ці всі розумні люди, котрі видавали тонни контенту безперечно мають рацію. Але слухаючи та читаючи всі ці матеріали, видається, що всі ці цілі є другорядними, побічними, не найпріоритетнішими.
Мобілізацію вони проводять і так. Це так чи інакше ефект примусу, зростання кількості добровольців, якщо і буде, то в арифметичній, а не геометричній прогресії. Мова йтиме швидше за все про тисячі додаткових рекрутів. Пів додаткової бригади – це багато, але мобілізують вони більше.
Закручувати гайки вони теж прекрасно могли і без цього. Якщо вони садять за репости і лайки, то навіть введення смертної кари не сильно змінить ситуацію. Вбивати тих, хто їм не подобається вони можуть (і роблять) давно.
Звісно, не скористатися все ж цим для пропаганди і додаткових репресій було б глупо з їх боку. Все ж гарний привід. Заодно приплівши до цього Україну, щоб прирівняти її, якщо не до нацизму, то до тероризму.
РФ вже була в одному антитерористичному форваторі із умовним Заходом (каліктівний запад як кажуть у них там). Після закінчення активних військових дій в Чечні, пропаганда РФ вже давно по повній говорила про війну з тероризмом. Вибухи будинків на фоні приходу до влади Путіна. Згодом нові теракти після Другої Чеченської. І зараз. Тероризм – це не ворог російської влади. Як не ворог владним партіям системна опозиція (лдпр, кпрф та інші). Навіть, якщо подекуди вони критикують один одного. Як єдіная росія та комуністи, комунізм та бідність, спека та лимонад, викрутка та шліц. Збочений інь та янь. Путін та тероризм – це супутники, які крутяться навколо одного спільного російського імперського ядра.
Де терористичний акт – там і антитерористична реакція. Хто буде сперечатися з антитероризмом? Звісно, логічно, що навіть такій терористичній країні як РФ надіслано безліч співчуття, у тому числі і перш за все від демократичних країн, бо вони та їх громадяни емпатичні до жертв та бояться тероризму. Наскільки бояться тероризму, що у Москві було б гріх цим не скористатися. У Європейських столицях бояться програшу України. Але у багатьох із них лише уряди до кінця розуміють наслідки. Що ж до виборців, то за виключенням колишніх окупованих Росією/Совєтським союзом країн, загалом виборці не відчувають екзистенційної загрози. А ось тероризм – це дуже страшно. Це не щось далеке як Авдіївка, це щось, що може виникнути раптово будь-де. І саме така невизначеність, невідомість лякає їх найбільше.
Рубрика “читаючи старі газети”. Після 11 вересня Путін в одному із своїх інтерв’ю казав:
“Это может казаться странным, но я действительно испытывал чувство вины за то, что спецслужбы России и США не смогли предотвратить эти теракты. Это произошло в свою очередь из-за того, что они не работали в более тесном сотрудничестве. Хотя я не знаю, была ли возможность предупредить удары террористов”, – подчеркнул он. Между тем, Путин не сказал, располагали ли российские спецслужбы какой-либо информацией о терактах 11 сентября. По словам Путина, российское правительство предупреждало администрацию бывшего президента США Билла Клинтона о деятельности Осамы бин Ладена, говоря о том, что лагеря саудовского диссидента в Афганистане поддерживают исламских боевиков, воюющих в Чечне. “Мы надеялись на более активное взаимодействие в борьбе с международным терроризмом“.
Насправді, пересічний європеєць і американець до терористичної загрози ставиться значно серйозніше, аніж до ядерної загрози, погрози про яку все менш сприймають всерйоз, а молода французька войовнича демократія навчилася відповідати на неї. Якийсь кандидат від партії Фідес чи Альтернативи для Німеччини може сказати, що конфлікт (саме це слово замість війни вони швидше за все будуть використовувати) Росії з Україною – це звичайно погано, але ми всі повинні замиритися і об’єднатися проти міжнародного тероризму. Колись же співпрацювали разом проти світових терористів. РФ надавала транзитну базу на своїй території (по факту база НАТО на території РФ!) з Афганістану до США. РФ умовно воювали і проти ІД в Сирії, правда терористами вони там називали і антиасадівську опозицію теж.
“Кінець кінцем, – скажуть у Москві, наш програш – це ядерна зброя в руках Ісламської Держави і їх бойовиків з Таджикістану. Це ж навіть гірше того, що ви боялися в 1991 році!”.
Хто перший заговорить цією риторикою в ЄС – того мали б заарештувати західні контррозвідники першими. Пробачте за мрійливість.
Але щоб це спрацювало – потрібен сильний тригер через страх. Надіюся, що західні правоохоронні органи та розвідка працюють на повну.
Вже в процесі написання цього матеріалу з’явилася нова інформація:“Французький президент Емманюель Макрон заявив, що філія угруповання “Ісламська держава”, яка взяла відповідальність за теракт в концертній залі Crocus City Hall у Підмосков’ї, протягом останніх місяців намагалася здійснити кілька атак на Францію” . Це в цілому підтверджує мій посил. Надіюся, що наші партнери та союзники будуть мудрі в думці, що Росія не може бути союзником у боротьбі з тероризмом. Вона є одним із джерел тероризму.
