Маніпуляції темою ЛГБТ як приклад використання меметичної зброї

У травні 2013 року, за півроку до початку подій на Майдані, на блозі проекту Razvedka.in.UA було опубліковано мою статтю про інформаційні маніпуляції, які використовуються для досягнення геополітичних цілей. Згодом, викладені у статті аргументи та погляди вдосконалилися та знайшли нові підтвердження, проте описані майже чотири роки тому кейси, як і раніше, мають актуальність.

Одним з найбільш відомих російських експертів, які формували порядок денний Москви у сфері медіа-маніпуляцій, був і певною мірою залишається Ігор Ашманов.

Ашманов став автором теорії про те, що в інформаційному просторі Росії та України спеціально навчені люди «запускають теми», які стають широко обговорюваними і призводять до зміни поведінки людей.

Як зароджувалась «гейропа»

У лютому 2013 року в російськомовному інтернеті стали з’являтися бурхливі та емоційні публікації на тему прийняття Великобританією та Францією законів про легалізацію одностатевих шлюбів. Великий відсоток цих публікацій з’являвся на проросійськи спрямованих сайтах. Так, інформаційно-аналітичний портал “Руський світ Запоріжжя” опублікував матеріал російської спільноти “За відродження науки”, в якому автор мальовничо описував картини “гомосексуального апокаліпсису”:

«Ці мутанти влаштовують свої «паради», «карнавали» та «ходи», що нагадують картини з дантівських кіл пекла або лікарень для буйних. Психічно нормальні, розумні жителі міст змушені спостерігати за танцями огидних мужиків, вбраних у пір’я і цілуються один з одним, за лесбіянками, що тиснуть один одного…»

За кілька днів інтернет-видання «Глагол», яке, як і «Руський світ», виступало за возз’єднання України та Росії, перепублікувало матеріал «РІА Новості». У матеріалі йшлося про те, що лондонський суд заборонив християнській організації розміщувати на автобусах гасла про можливість зцілення від гомосексуалізму («Не гей, колишній гей, більше не гей і пишаюся. Змиріться з цим»).

Однак у «Глаголє» ця новина вийшла під заголовком «У Великій Британії заборонили пропагувати гетеросексуалізм». Починалася вона словами «європейські цінності у дії», а закінчувалася «нагадуванням» про те, що депутат-регіонал Володимир Олійник «тягне Україну до цих європейських цінностей».

Тема легалізації одностатевих шлюбів порушила і, відому нам з численних білбордів, організацію – «Український вибір». Одеський журналіст та громадський діяч Артем Бузила, який виступає за участь України в Євразійському союзі, а також за інтеграцію на пострадянському просторі, виклав на своєму обліковому записі у YouTube відео. На відео його колега каже, що від імені всіх одеситів «Український вибір» виступає проти пропаганди гомосексуалізму.

За даними закритих моніторингів інформаційного простору, які заміряли частоту та масштаб появи медіа-тем у рунеті у березні 2013-го, згадуваність ключових слів, пов’язаних із ЛГБТ-тематиками, зросла у 10 разів, порівняно з березнем 2012-го року.

Це зростання також підтверджується динамікою зростання запитів у Google, яку можна легко перевірити на сервісі Google Trends

Тобто, виходить, що протягом року людям стало в 10 разів цікавіше читати про гомосексуалізм і гей-спільноту? На наш погляд, навряд! Просто ті, хто формував на той момент внутрішню та зовнішню інформаційну політику Кремля, вважали, що загальне неприйняття гомосексуалізму в російському суспільстві — дуже зручно використати, щоб розвинути у росіян таку ж огиду і до «західних цінностей», які, в тому числі, мають на увазі толерантність до будь-яких меншин.

Гей-наступ по всьому інформаційному фронту

Весною 2013-го у Києві планували провести «Марш рівності» на підтримку толерантного ставлення до представників нетрадиційної орієнтації. Його підтримали мерія Мюнхена та організація за права людини Amnesty International. ЗМІ відразу назвали захід гей-парадом.

Аналіз сторінок та груп українських гей-спільнот у соцмережах, а також їхніх сайтів показав дуже невисокий рівень публічності. Все, що вдалося виявити, були короткі згадки та замітки про те, що «захід «Марш рівності» планується». Водночас, провідні портали новин публікували по дві новини на день, про те заборонив чи дозволив мер Києва (на той час ще Попов) «гей-парад», і як до цього ставиться ВО Свобода та його представники.

Таким чином, можна було зробити висновок, що різні проросійські джерела використовували «гарячку» тему гомосексуалізму для того, щоб дискредитувати поняття та суть «європейських цінностей» загалом.

Інцест та «Український вибір»

У травні 2013 року, за даними проросійських ЗМІ, депутат шведського парламенту від соціал-демократичної партії Моніка Ґренн нібито внесла пропозицію щодо «легалізації інцесту», тобто сексуальних стосунків між близькими родичами.

Про потенційну «легалізацію» інцесту в країнах Європи написало і російське Інформаційне Агентство REX, розмістивши на сайті думки різних «експертів» у вигляді інтерв’ю. Примітно, що майже всі російські та українські експерти відгукнулися про тематику дуже емоційно, у стилі «Содом та Гоморра – весь світ хворий».

Західні експерти були більш стриманими в оцінках. Так, Лариса Бельцер-Лісюткіна, кандидат філософських наук і культуролог із Німеччини каже: «Незважаючи на те, що я маю всі основні європейські та американські політичні ТБ програми, мені жодного разу не вдалося почути чи побачити хоча б відгук цієї дискусії. Повна тиша, жодних дискусій».

Міхаель Дорфман, письменник із Нью-Йорка висловився трохи різкіше: «Нема сенсу обговорювати замітку на рівні «одна баба сказала». Там немає жодного конкретного факту, Всерйоз взялися до обговорення інцесту, багатоженства, зоофілії, переходу в іслам та інші — ці лякалки, які й залишилися різним ретроградам, які втрачають ґрунт під ногами саме через своє прагнення культивувати контроль над людьми».

Провідні спікери медведчуківської організації «Український вибір» дуже активно писали та коментували все, що було пов’язане із тематикою ЛГБТ. У тому числі й експерт із питань медіа Олена Маркосян. У своїй публікації Олена наводить конкретні факти обговорень питання «легалізації інцесту»:

«Після легалізації одностатевих шлюбів Європа розпочала легалізацію інцесту. Це здається настільки неймовірним, що сприймається як марення. Але це не марення, а реальність Європи, і якщо Україна ще може мислити, то час діяти. Легалізація педофілії для Європи – це вже справа часу.

Ось лише кілька посилань на публікації на тему легалізації інцесту:

“Expressen.se”. Стаття: Депутат Ріксдага (Шведського Парламенту) від соціал-демократів пропонує легалізувати інцест у Швеції Депутат Парламенту Швеції — Моніка Ґрен вважає, що інцест треба легалізувати. Вона бореться, щоб інтим легально мали матір і син, батько та дочка, рідні брати та сестри, будь-які родичі – у Швеції.

2012 рік. ДАНІЯ, Документ

“FriaTider”. Стаття: Данські політики визнають інцест – «ґендерною нормою». Данський політик Пернілле Шкіппер вимагає визнати «інцест» у Данії — «гендерною нормою» для легалізації інтиму між батьком та доньками, братами та сестрами, матерями та синами у Данії.

Документ 2013 – ШВЕЙЦАРІЯ. Парламент обговорює легалізацію інцесту у Швейцарії. Відеодебати»

Тим часом, якщо навіть за допомогою Google-перекладача постаратися розібратися з опублікованими матеріалами, то стає очевидно, що Маркосян маніпулювала фактами.

По-перше, саму статтю про пропозицію депутатки шведського парламенту було опубліковано на сайті аж 15 березня 2010 року, про що свідчить дата під публікацією. Стаття про те, що представник датської «правої єдності» Пернілла Шкіпер також пропонує дорослим самим вирішувати з ким брати шлюб, датується 7 листопада 2012 року. Чому ж тоді скандал «сплив» у фейсбук-стрічці експертів «Українського вибору» саме у травні 2013-го?

По-друге, представниця соціал-демократичної партії Швеції пропонує не «легалізувати інцест», а декриміналізувати його як явище, яке не несе суспільної небезпеки. Оскільки у кримінальному кодексі Швеції є стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність: Статевий акт між близькими родичами – ст. 7, глава 6 Кримінального кодексу Швеції: 2 роки в’язниці за секс із повнолітніми дітьми, 1 рік в’язниці за секс із рідним братом чи сестрою. Якщо статевий зв’язок відбувається з примусом або з іншими відхиленнями ця стаття не застосовується, бо це вже набагато серйозніший злочин.

Моніка Гренн каже, що дорослі люди можуть самі розібратися, коли і з ким їм вступати в статеві зв’язки, при цьому діти захищені нормами про неприпустимість сексуальних зв’язків з особами, які не досягли статевої зрілості.

Більше того, Маркосян промовчала, що в українському, російському чи навіть радянському кримінальному кодексі не було статті про відповідальність за інцест. Чи це говорить про те, що інцест є «легалізованим».

Ну, і, нарешті, найголовнішим фактом є те, що в даних матеріалах абсолютно чітко вказується, що йдеться лише про дискусія, а не рішення. За результатами опитувань, понад 80% респондентів у Швеції проти легалізації, а обговорення на сторінках статей зводяться більше до занепокоєння проникненням мусульманської культури в європейський світ.

Природно, Олені Маркосян вказали на різницю між «декриміналізацією» та «легалізацією», проте вона відразу назвала таких коментаторів тролями і перевела розмову на набагато зручнішу тему.

Дуже цікаво, як би Олена відгукнулася та охарактеризувала «легалізацію» домашнього насильства в Російській Федерації, яка була нещодавно прийнята на законодавчому рівні.

І, звичайно ж, у дискусії знайшлося місце для дифірамбів Віктора Януковича з приводу його маскулінності.

Від інцесту до педофілії

Як і будь-яка тематика, яка навмисно розкручується в інформаційному просторі, тема гомосексуалізму набридає і стає менш цікавою. Щоб додати «полунички» і знову звернути увагу громадян на «загнивання Європи», потрібно щось позаборищ. Наприклад, педофілія.
Історія росіянки Ірини Бергсет, яка вийшла заміж за громадянина Норвегії, а потім стала жертвою норвезької ювенальної юстиції, досі розбурхує інформаційний простір.

Розлучена жінка з малолітньою дитиною, яка жила у своїй квартирі в Москві, пристрасно хотіла виїхати з Росії. За допомогою агентства вона познайомилася з громадянином Норвегії, вийшла за нього заміж і поїхала на ПМП, де народила від нього другу дитину. Через деякий час через сімейні негаразди вони розлучилися.

За словами Бергсет, після чергових вихідних, які її молодший син проводив зі своїм норвезьким татом, жінка звинуватила свого колишнього чоловіка та всю його родину у педофілії. Слідом за жінкою стали буквально полювати ювенальні служби Норвегії, які, за її словами, спеціально створені, щоб ввести в норму секс із дітьми. З великими труднощами їй вдалося виїхати з Норвегії і через треті країни повернутися до Росії зі своїм старшим сином, де вона розгорнула «хрестовий похід» російських матерів проти європейських педофілів та зоофілів.

Пік скандалу про «педофільську Європу» також припав на 2013 рік. Проте, паралельно з анексією Криму тему «загниваючих європейських цінностей» було дуже швидко трансформовано у «кримнашизм».

Андрій Мальгін, російський блогер зайнявся разслідуванням цієї справи і навіть зв’язався з колишнім норвезьким чоловіком Бергсетом:

«Суд (норвезька) підійшов до цієї справи з надзвичайно обережністю, і остаточне рішення ухвалив тільки після того, як були пред’явлені записи, які вона сама поширює по ЗМІ (у тому числі був перекладений норвезькою мовою і акуратно ліг на стіл судді та розповідь про костюм Путіна з прикріпленими до нього маленькими членами, і пилосос, за допомогою якого із заднього проходу дітей висмоктував сперму зловмисник, і все інше – пардон за подробиці). Суд звернув увагу і на те, що всі ці еротичні фантазії вона озвучувала в присутності дітей (вони іноді миготять у кадрі), і на те, що в присутності працівників органів опіки вона заявляла, що краще її діти помруть, ніж житимуть із чоловіком, і так далі».

Однак, як нам з вами відомо, серед російських споживачів інформації не дуже звертають увагу на факти. Проте Ірина Бергсет стала лише однією маленькою частиною широко розгорнутої інформаційної політики в Росії та Україні, метою якої був ціннісний поділ людей на тих, хто підтримує європейські цінності, і тих, хто їх ненавидить.

На наш погляд, це є чудовим прикладом використання меметичної зброї проти вільного суспільства і потребує не лише подальшого вивчення. Але, і розробки інструментів для захисту та протидії. Ми вважаємо, що єдиним виходом із цієї ситуації є розробка та тотальне впровадження в інформаційний простір України та інших європейських країн наративів та тематик, спрямованих на підтримку духу свободи, демократії, толерантності та терпимості до меншин.

Інакше — деструктивний дискурс російських «сенслярів» руйнуватиме нашу ноосферу, якщо ми продовжуватимемо нічого не робити або обмежуватимемося факт-чекінгом, дослідженнями та конференціями.

Інтернет дає необмежені можливості для маніпуляції людською свідомістю та впровадженням у нього ідей, вигідних маніпулятору. Пан Геббельс, напевно, крутиться в труні як дзига, від усвідомлення яких висот він міг би досягти розвитку ненависті до євреїв з такими можливостями.

Особливо це важливо, коли на кону такі серйозні ставки як вступ України до Митного союзу, вступ до НАТО або інтеграція з Європою. Думка кожного з вас дуже значуща, оскільки вона є частиною думки суспільства, яка, у свою чергу, здатна впливати на дуже серйозні питання діяльності політиків. Саме тому не можна дозволяти комусь впливати на цю думку.