“Альфа-банк”, МСЛ, санкції. Що треба знати про сімейний бізнес “нового центру впливу у парламенті” – Данила Гетманцева
Після початку війни в Ірані та Ормузькій протоці американський уряд заходився знімати санкції з російських компаній, перевізників нафти та фінансових установ, які супроводжують нафтову галузь. У зв’язку з кризовими явищами на ринках, фактично, вся конструкція санкційного тиску на Росію зараз знаходиться під загрозою. Адже, рано чи пізно, після відміни санкцій з боку США, лобістські кампанії щодо business as usual неодмінно докотяться і до європейських столиць.
Водночас, в жовтні 2025 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс історичне рішення щодо санкцій українського РНБО. 16 жовтня 2025 року ЄСПЛ опублікував рішення у справі “M.S.L. v. UKRAINE” (№ 18049/18) — це перше вирішене по суті рішення в практиці ЄСПЛ проти України щодо застосування санкцій відповідно до Закону України “Про санкції”. Однак, воно може стати доленосним для сфери санкційного тиску на Російську Федерацію загалом.
Керівник одного з ключових комітетів Верховної Ради України Данило Гетманцев, якого обрав Господь, щоб не втратити країну, неодноразово сам заявляв про свої близькі зв’язки з компанією “М.С.Л.”.
Нещодавно, медіа повідомили, що політичний проект Гетманцева може стати лідером у новій конфігурації парламенту. Враховуючи все це, необхідне глибоке дослідження ситуації з накладенням та зняттям санкцій на українських операторів лотерей.
Чи був в лотереях російський слід?
Справа стосувалася економічних обмежувальних заходів, застосованих до компанії у 2015–2018 роках згідно із Законом України “Про санкції” до найбільшого в Україні оператора лотерей української компанії ТОВ “М.С.Л” (“Молодьспортлото”).
Як стало відомо з судових рішень українських судів та медійного супроводження цього кейсу, Служба безпеки України (СБУ) надала інформацію про, нібито, наявність в структурі капіталу ТОВ “М.С.Л.” активів російського “Альфа-Банку”, який пов’язували з російським олігархом Михайлом Фрідманом.
Представники та акціонери ТОВ “М.С.Л.” оскаржували рішення РНБО про накладення санкцій, доводячи, що “Альфа-Банк” не входить до складу бенефіціарних власників, а введення санкцій ініційоване конкурентами. Врешті решт, наприкінці 2025 року ЄСПЛ став на бік скаржників, незважаючи на те, що з 2018-го року ТОВ “М.С.Л.” більше не знаходиться під санкціями.
Європейський суд визнав, що запровадження санкцій супроводжувалося втручанням у право власності компанії, але таке втручання не відповідало вимогам “законності” у розумінні ст. 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Суд підкреслив відсутність індивідуалізованого обґрунтування та відсутність ефективного судового контролю. Іншими словами, на думку ЄСПЛ, Служба безпеки України, яка подавала аргументацію для накладення санкцій, та судові органи України – просто не виконали свою роботу.
Чи поставить ця справа під сумнів чинну практику застосування санкцій в Україні взагалі? Ймовірно, фактаж і дані, отримані СБУ, стосовно цієї справи будуть залишатися засекреченими. Однак, це не заважає використати відкриті джерела, щоб дослідити всю історію створення ТОВ “М.С.Л.” та отримання ним монопольного становища на ринку українських лотерей.
Історія лотерей в Україні
До початку війни у 2014 році українці купували до 100 мільйонів лотерейних білетів на рік. 10 років потому лотереї перетворилися на найменш динамічний сегмент гральної індустрії, з постійними питаннями до прозорості продажу лотерейних квитків та перехід в онлайн і використання “електронних систем” операторами. Лотерейний бізнес, попри присутність квитків ледь не на кожній касі в супермаркетах, продовжує бути закритою і непублічною сферою. На відміну від Росії, де держава повністю монополізувала право на проведення лотерей, український ринок продовжує бути неврегульованим.
Радянська державна лотерея “Спортлото” була заснована постановою Ради міністрів СРСР для фінансування спорту та підготовки до Олімпіади-80, випустивши перший тираж лотереї “6 з 49” 20 жовтня 1970 року. Один квиток коштував 30 копійок у кіосках “Союздрук”, на пошті та у відділеннях Ощадбанку. Потім виграшні номери діставали з барабану для механічного жеребкування, показуючи процес в прямій трансляцій по Центральному телебаченню СРСР.
На піку популярності (середина 1980-х) щотижневий продаж квитків “Спортлото” перевищував 100 млн штук по всьому СРСР. Виторг від лотерей становив від 15% до 25% усього бюджету Спорткомітету. Загальний виторг від “Спортлото” по СРСР у 1980 році перевищив 466 млн рублів при ціні квитка 60 копійок.
З моменту запуску “Спортлото” почало привертати увагу іноземців через свою ефективну в радянському просторі бізнес-модель та комерційний успіх. Одним із таких зацікавлених людей був кіпріот Маркос Шіапаніс (Marcos Shiapanis), який народився 19 січня 1947 року, та вступив на навчання до Російського інституту театрального мистецтва (ГІТІС), ставши режисером в 1974 році та, навіть, поставивши свій звітний спектакль. Однак, режисура його цікавила значно менше ніж бізнес.
У 1989 році Шіапаніс звернувся до Олімпійського комітету СРСР з пропозицією купити ліцензію на лотерею “Лотто”, яка б могла використати імпульс західних електронних технологій. До цього тиражні числові лотереї в СРСР проводились “типографським методом”: гравець віддавав відривну частину квитка розповсюджувачу, який передавав дані в центр проведення лотереї, де звірка відбувалася вручну. Шіапаніс пропонував перехід на комп’ютерну обробку в режимі реального часу. Ця пропозиція 1989 року надзвичайно важлива, адже демонструє, що Шіапаніс мав доступ до союзних структур найвищого рівня ще до розпаду СРСР.
Одразу після розпаду Радянського Союзу Маркос Шіапаніс створив холдинг імені себе – MIBS Group (Markos International Business Services) та почав будувати диверсифіковані комерційні структури. Його особиста електронна адреса (markos@mibsgroup.com) пов’язана з доменним іменем сайту mibsgroup.com. В архівній версії вказаного сайту можна дізнатися про те, що компанія займалася нерухомістю в іноземних країнах, туристичними послугами та консалтингом. А, також, мала свої філії, розгорнуті в Москві, Києві, Софії та грецьких містах.
Цікаво, що в Києві офіс компанії розміщувався за адресою вул. Велика Васильківська (колишня Червоноармійська) будинок 9/2, де пізніше був зареєстрований офіс туристичної компанії TPG, яка була заснована Оленою Дмитрівною Гетманцевою.
Завдяки своїй режисерській освіті та наявності зв’язків на телебаченні, вже у незалежній Росії Шіапаніс став членом Міжнародної академії телебачення і радіо (МАТР) – московської організації, партнерами якої є МЗС Росії, телеканал “Останкіно”, журфак МДУ, Роскомнагляд, ОТР та інші структури російського медіапростору. Це членство свідчить про глибоку інтеграцію Шіапаніса в московські еліти та спроможності використовувати свої зв’язки.
Кіпрський реєстр фіксує його директором численних компаній:
- MS Russian Consulting Limited,
- Groutas Russian Tours Limited,
- MIBS Group Holdings Limited,
- MS Lucky Games Holdings Limited,
- MS Petrocyprus Limited
У серпні 1991 року в Москві було зареєстровано російсько-грецьке СП “Олімпійська лотерея”, засновниками якої стали грецька компанія Intracom, Національний олімпійський комітет Росії і кіпрський холдинг Маркоса Шіапаніса. Пізніше стартувала ще одна лотерея під назвою “Лотто-Мільйон”, директором якої виступав Шіапаніс. У 1992–1993 роках видання “Коммерсант” називало його генеральним директором спільного підприємства “Олимпийская лотерея”. Він відповідав за операційне забезпечення проекту. Разом із грецькою групою Intracom він інвестував у цей проект $20 млн.
Паралельно з “Лотто-Мільйон” у Росії Шіапаніс вибудовував позиції в Україні. 22.10.1990 року на Кіпрі була зареєстрована компанія “ABO Holdings Ltd” (HE 41710), яка потім була переіменована на “EVOLOT LIMITED” та стала формальним співвласником найбільшого українського оператора лотерей ТОВ “М.С.Л.” (“Молодьспортлото”). Маркос Шіапаніс декілька разів публічно декларував, що він є офіційним одноосібним власником українського оператора через цю кіпрську компанію. Але, у зв’язку з тим, що Кіпр не розкриває бенефіціарів, то незалежно перевірити ці факти дуже складно.
За даними відкритих джерел, інтереси “ABO Holdings” (він же “Evolot”) в Україні з 1994 року представляла фірма “Олімпік Трейдинг” (21652238), яка була заснована у червні того ж 1994 року Національним олімпійським комітетом України (НОК) та “Центром аналізу ділової активності та досліджень “Бізнекс”, про який відомо дуже небагато.
“Бізнекс” був заснований ще 1987 року як кооперативне підприємство, яке здійснювало “перепідготовку кадрів в галузі зовнішньоекономічної діяльності”. Його співзасновником та, згодом, заступником директора був Сергій Міщенко, екс-президент Національної федерації фехтування України, який у 1993-2021 роках був почесним членом НОК. За даними Youcontrol, серед співзасновників центру “Бізнекс” були також Георгій Ложенко, Юрій Березовенко та Сергій Березовенко, який також був керівником. Центр “Бізнекс” здійснював професійне консультування бізнесу та користувався авторитетом в діловому середовищі України, яке тільки народжувалося.
У 1998 році до складу співзасновників “Олімпік Трейдинг” (21652238) увійшла кіпрська офшорна фірма “Davenport Holdings” (HE50973), а в 1997 році директором підприємства стала Олена Дмитрівна Гетманцева, мама народного депутата та керівника комітету Данили Гетманцева, який на той момент вчився на юридичному факультеті КНУ ім. Тараса Шевченка разом з дочкою Георгія Ложенко – Оленою.
У травні 2000 року компанія “Олімпік Трейдинг” стає мажоритарним власником ТОВ “М.С.Л.” (“Молодьспортлото”). В 2002-му Георгій Ложенко офіційно входить до складу співзасновників “Олімпік Трейдинг” як фізична особа, а “Центр аналізу ділової активності та досліджень “Бізнекс” виходить з бенефіціарів.
Лотерейна імперія Ложенка-Гетманцева
До середини 1972 року на території радянської України діяло 11 територіальних управлінь “Спортлото”, які проводили лотерею “6 з 49”. На доходи від продажу лотерейних квитків в Україні будувалися гірськолижний комплекс у Славському, трамплін у Ворохті, реконструйовано Республіканський стадіон у Києві, критий каток “Крижинка” та легкоатлетичний манеж на Березняках. Однак, фінансовий контроль був в руках Спорткомітету СРСР у Москві. Фінансові потоки йшли вгору по вертикалі і поверталися вже у вигляді цільових асигнувань на будівництво спортивних об’єктів.
Коли розвалився Союз, розвалилися і всі “вертикалі” як в Україні, так і в Росії. У 1991-1995 роках недосконалість законодавства призвела до того, що на лотерейному ринку України одночасно працювало кілька десятків компаній, в тому числі – відверто шахрайських. Згодом, ліцензії на проведення лотерей стало видавати Міністерство фінансів України. Однак, насправді процес контролювали великі оператори. Як відзначав ринковий експерт: “Міністри змінюються, а начальник лотерейного відділу – ні”.
Тільки справжні “акули”, як Георгій Ложенко, змогли не тільки продертися через пострадянський хаос, але і, врешті решт, побудувати свої імперії. Ложенко працював у радянському “Спортлото” ще у 1980-х. Тобто, в момент розвалу Союзу він глибоко розумів галузь зсередини. Йому вдалося консолідувати зональні управління “Спортлото” на території України, провівши відповідні зустрічі учасників. В лютому 1992 року, за безпосередньої участі Ложенка, на установчій конференції представників 11 підприємств спортивних лотерей України було створено державну корпорацію “Молодьспортлото”. Її очолив Георгій Ложенко.
В 1998 році з’явилася комерційна ТОВ “М.С.Л.” (Молодьспортлото). До складу її співзасновників долучилися 10 осіб (ймовірно, учасників діяльності радянського “Спортлото”), серед яких Ложенка не було. У 1999 році ТОВ “М.С.Л.” отримало в оренду через Фонд держмайна всі активи та обладнання лотереї від однойменної державної компанії, керівником якої був Ложенко. В подальшому, фактично, екс-директор державного “Молодьспортлото” став президентом приватного “Молодьспортлото”.
За словами експертів, так могла виглядати класична схема “сірої приватизації” 1990-х: державне підприємство не продавалося, але цілісний майновий комплекс здавався в оренду приватній структурі, яка фактично ставала монополістом. Приблизно за такою самою схемою лотерейний бізнес функціонував і в Росії. Ось дані на договір оренди, який діяв з 2000 по 2005 рік між ФДМУ та ТОВ “М.С.Л.”. Пізніше лотереї стали вже приватною власністю “М.С.Л.”
У травні 2000-го року ТОВ “Олімпік Трейдинг” вніс до статутного капіталу “М.С.Л.” 26,4 мільйони гривень, ставши мажоритарним учасником. А в 2001-му році у складі співзасновників “М.С.Л.” вже офіційно з’явилася кіпрська “ABO Holdings Limited” (вона ж “Evolot Ltd.”) Шіапаніса, хоч він і раніше міг здійснювати контроль над процесами через “Олімпік Трейдинг”.
Крім “Молодьспортлото” ліцензії на діяльність в сфері лотерей отримали ЗАТ «Патріот» та “Українська національна лотерея”, заснована 1997 року громадянином США Вільямом Фленном; пізніше власником став британський бізнесмен Майкл Фогго.
За даними Youcontrol, тільки в лютому 2006 року єдиний державний реєстр фіксує синхронну появу у складі бенефіціарних власників компанії “М.С.Л.” архітектора лотерейного бізнесу Георгія Ложенка (розмір внеску у статутний фонд 312 919 грн.) та його молодшого партнера Данила Гетманцева (розмір внеску в статутний фонд 11 440 грн.).
На сторінці Гетманцева на сайті Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка вказано, що у 2000 році він отримав диплом за спеціальністю правознавство, і вже у 2004-му захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему “Банківська таємниця: особливості її нормативно-правового регулювання в Україні та законодавстві зарубіжних країн”.
У грудні 2003 року у віці 25 років, паралельно з написанням дисертації, Данило Гетманцев засновує юридичну компанію “Юрімекс” спільно з дочкою Георгія Ложенка – Оленою, якій на той момент було 22 роки, та 26-річним випускником Інституту права Міжрегіональної академії управління персоналом Юрієм Крайняком, який в подальшому увійшов як бенефіціарний власник в ряд активів, пов’язаних з Оленою Гетманцевою. В подальшому, усі троє засновників “Юрімекс” в різний час і в різному форматі входять до складу бенефіціарів компаній, що займаються туристичним бізнесом.
В серпні 2006 року, через півроку після приєднання до складу бенефіціарних власників ТОВ “М.С.Л” Данило Гетманцев публікує свою першу статтю на сторінках видання “Дзеркало тижня” під назвою “Игры без правил”. В подальшому, за період 2006-2010 років в різних виданнях виходить кілька десятків публікацій Данила Гетманцева, присвячених виключно питанням ігорного та лотерейного бізнесу. У 2012 році Гетманцев пише свій відгук на нове законодавство в сфері лотерей.
Після приєднання до “М.С.Л.”, у вересні 2009 року Гетманцев на три місяці стає керівником українського представництва кіпрської офшорної структури “Лотософт Лімітед” (HE238704), діяльність якої була сконцентрована навколо технологій проведення лотерей та створення програмного забезпечення для цього.
У 2012 році Данило Гетманцев захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему “Фінансово-правове зобов’язання, проблеми генези, детермінації та сутності”. Зокрема, у авторефераті на цю дисертацію Данило Олександрович зазначає, що вона “є першим в українській юридичній науці комплексним, узагальненим дослідженням наявних теоретичних проблем пізнання фінансово-правового зобов’язання”, і в цій дисертації вперше “розроблено теоретичні положення щодо суб’єктного складу, змісту та особливостей правовідносин у сфері випуску та проведення державних лотерей як різновиду фінансово-правового зобов’язання”. В дисертації Гетманцев безпосередньо зазначає, що своїм текстом він пропонує внесення конкретних змін до законодавства в сфері регулювання лотерейного бізнесу.
Фактично, з самого початку свого заснування, юридична компанія “Юрімекс” займається юридичним супроводом “М.С.Л.”, що прямо визнавав Гетманцев. Однак, період становлення сімейного бізнесу Гетманцевих стосувався не тільки сфери лотерей.
Туристична спадщина Шіапаніса
У післявоєнний період СРСР інтенсивно запрошував студентів із “прогресивних” країн для навчання в СРСР. Зокрема запрошували молодих людей з Кіпру, де грецька ліворадикальна організація АKEL мала великий вплив. Таке навчання відкривало перед молодими промарксистськи налаштованими молодими людьми широкі можливості радянських контактів, а перед КДБ – можливості вербувати іноземців на власній території для подальшої роботи з ними по всьому світі.
Талановита людина є талановитою у всьому. Тому, кіпріот Маркос Шіапаніс, ставши режисером в московському ГІТІС, почав розвивати свої можливості щонайменше в кількох напрямках: медіа, лотереї, нерухомість та туризм. Маючи зв’язки на Кіпрі та у Греції, він дуже швидко налагодив продаж туристичних послуг і почав інтенсивно їх масштабувати. Один з найперших офісів цього напрямку його бізнесу з’явився в Києві. Шіапаніс також вже тоді був дуже прогресивним бізнесменом, тому в архіві інтернету можна знайти безліч онлайн-сторінок та вебсайтів, пов’язаних з ним компаній. Фактично, веб-сторінки дублювалися в російському інформаційному просторі та в українському, оскільки платоспроможна аудиторія була і там, і там.
23 травня 1996 року офіційно зареєстровано кіпрську “M.I.B.S. HOLIDAYS LIMITED” (HE79167) за участі Маркоса Шіапаніса (Markos Siapanis) і Киріакоса Киріаку (Kyriakos Kyriacou). Вже в липні того ж року з’явилася “M.I.B.S. TRAVEL & TOURS LIMITED” (HE80163), в травні 2013-го “MIBS VIP TRAVEL LIMITED” (HE322037), і в червні 2016-го – “MIBS GROUP HOLDINGS LIMITED” (HE357081).
Українська ТОВ «М.І.Б.С. ТРЕВЕЛ» (31511729) була заснована 2001 року. Тоді до складу її засновників увійшли вже знайоме нам ТОВ “Олімпік Трейдінг”, кіпрська “M.I.B.S. HOLIDAYS LIMITED”, а також Олена Дмитрівна Гетманцева. У 2010-му році до бенефіціарів компанії особисто приєдналися Маркос Шіапаніс та громадянин Росії Андрій Вікторович Кузнєцов і російська компанія “South Cross Travel”. В подальшому, кіпрсько-російська компанія в Україні відкрила свої офіційні представництва у Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Львові та Харкові.
У 2008 році українське видання ZN.ua прямо називало Олену Гетманцеву генеральним директором “M.I.B.S. TRAVEL UKRAINE”. Компанія тоді організовувала оплачений ознайомчий тур для авторки видання Павлини Семиволос.
Однак, вже у березні 2010-го року російське видання TourDom пише про те, що з грецько-російсько-українським бізнесом не все виходить гладко, називаючи залучення інвестицій російського туроператора “Південний Хрест” на український туристичний ринок – правильною угодою. 25 березня 2010 року про це оголосили у на прес-конференції у престижному київському готелі Прем’єр-Палас. Видання називає партнерами “MIBS Travel” президента Маркоса Шіапаніса, Георгія Ложенка та росіянина Андрія Кузнєцова, президента “Південного Хреста”.
Російське видання також повідомило, що залучення російського партнера відбулося на фоні того, що “компанію залишила група співробітників на чолі з керівником”, які згодом відкрили власну туроператорську фірму “Travel Professional Group”.
Очевидно, що мова йшла якраз про Олену Гетманцеву, яка, згідно з даними Youcontrol, очолювала структуру Шіпіаніса-Ложенка до 2009 року. На цій посаді її замінив Андрій Олександрович Полосенко. Згодом, дочка Георгія Ложенка – Олена – змінила своє прізвище на Полосенко.
ТОВ “Тревел Профешнл Груп” офіційно зареєстрована 11.03.2009. На той момент її бенефіціарними власниками стали сім осіб, на чолі з Оленою Гетманцевою. В їх числі була і Олена Бойко – мама нинішньої заступниці керівника Національного антикорупційного бюро України Поліни Лисенко.
Олена Гетманцева отримала мажоритарну частку та керівництво новою структурою. От тільки адреса реєстрації новоствореного туристичного оператора повністю співпадала з адресами юридичних осіб, які раніше були засновані Маркосом Шіапанісом та Георгієм Ложенком – Велика Васильківська 9/2. В цьому факті немає зовсім нічого підозрілого, за виключенням того випадку, коли директор туристичної компанії залишає цю туристичну компанію зі своєю командою, щоб створити на ринку України нову, більш успішну туристичну компанію. Якщо попередня і нова компанія-конкурент такого амбітного директора знаходяться в одному приміщенні – це, принаймні, виглядає екзотично.
Однак, може бути і так, що Шіапаніс хотів і залучити російські інвестиції, і створити паралельно туроператора під своїм контролем зі своїм директором, роль якого чудово могла виконати не менш талановита Олена Гетманцева. Врешті решт – розводити росіян на гроші, то завжди був національний українсько-кіпрський спорт…
Токсична “Альфа”
З моменту появи у складі співзасновників “М.С.Л.” Данила Гетманцева, в період 2006-2009 років у колі бенефіціарних власників компанії відбуваються постійні зміни. Розібратися в їх природі без наявності документів достатньо складно, але через конфлікт з державою, стартом якого було накладення санкцій, окремі дані просочуються у відкритий простір.
Так, 22 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс судове рішення у справі №800/501/17 щодо відхилення адміністративного позову про скасування накладення санкцій, в тексті якого розкриваються надані в судовому процесі докази.
Зокрема, в судовому рішенні йдеться про те, що Антимонопольний комітет України (АМКУ) 25.03.2008 видав рішення № 173-р про надання дозволу кіпрській компанії “ABO Holdings Limited” (вона ж “Evolot Limited”) придбати частку в ТОВ “М.С.Л.”, що забезпечує понад 50% голосів у статутному капіталі. Тобто, можна висунути гіпотезу про те, що таким чином Маркос Шіапаніс та Георгій Ложенко зі своїми колегами завершували, фактично, десятирічний процес консолідації активів лотерейного оператора. А, вже 17.04.2009 АМКУ виніс рішення № 130-р про надання дозволу кіпрській компанії “Guepard Limited” придбати понад 25% акцій “ABO Holdings Limited”.
Одночасно з вказаними документами в Україні подібні офіційні повідомлення почали з’являтися в офіційних джерелах Кіпру та Сербії. Так, 28.04.2009 Служба Комісії із захисту конкуренції Кіпру оприлюднила повідомлення про концентрацію між кіпрськими компаніями “Intralot Holdings International Ltd.”, “Guepard Ltd”, “Mixaline Holdings Co Ltd” та “ABO Holdings Ltd”.
Аналогічне повідомлення з’явилося і на сербських офіційних ресурсах.
Невдовзі, 15 січня 2010 року компанії “Guepard Ltd” та “Mixaline Holdings Co Ltd” повторно звернулися до Комісії із захисту конкуренції Кіпру за отриманням дозволу провести угоду, внаслідок якої компанії отримають спільний контроль над “ABO Holdings Ltd”, яка контролювала ТОВ “М.С.Л.”.
Надаючи дозвіл, у своєму рішенні і роз’ясненні, яке підписав Голова Комісії з захисту конкуренції Кристакис Христофору, кіпрські офіційні органи опублікували наступне.
Компанії “Guepard Ltd” та “Mixaline Holdings” мали намір придбати 100% акціонерного капіталу “ABO Holdings Ltd”. У зв’язку з цим, Комісія з захисту конкуренції вивчила діяльність вказаних компаній та визначила, що “Guepard Ltd” є новоствореною юридичною особою та перебуває під абсолютним контролем групи компаній “Альфа”, однієї з найбільших фінансово-промислових груп в Росії, яка здійснює діяльність в секторі банківських послуг на Кіпрі через “Альфа-Банк”. Так само, компанія “Mixaline Holdings” була спеціально створена Маркосом Шіапанісом з метою проведення цієї угоди. Шіапаніс контролював водночас і компанію “ABO Holdings Limited”, яка володіє 94,95% акціонерного капіталу компанії ТОВ “МСЛ”. Відповідна угода між зазначеними компаніями, що стала підставою для звернення про концентрацію активів, була підписана 14.01.2010 року.
Більше ніж через рік, інформація про цю угоду з’явилася у російських джерелах масової інформації, зокрема, у діловому виданні “Комерсант”.
Одразу після втечі Віктора Януковича з Києва в період “Революції гідності” в Україні, російський Forbes опублікував великий матеріал “Цей бізнес у вогні: чим ризикують російські мільярдери в Україні”. Першим у списку потенційних постраждалих від Революції Гідності згадувався Михайло Фрідман. Журналісти зазначали, що “Альфа-Банк” володіє оператором лотерей “М.С.Л.”.
Викриваючий “Альфа-менеджмент”
Попри той факт, що офшорна юрисдикція Кіпр приховує бенефіціарних власників тих компаній, що зареєстровані на її території, інформація про директорів (офіційних підписантів) залишається доступною. За тривалий період компанія “ABO Holdings Ltd” (вона ж “Evolot Limited”) змінювала як своїх бенефіціарів, так і директорів, яких набереться тільки за останнє десятиріччя біля двох десятків.
Так, наприклад, поточна версія довідки на компанію “Evolot Limited” (HE41710) в базі OpenCorporates нараховує сім директорів (підписантів) та одного секретаря:
- Альона Губенко (Alona Gubenko, секретар);
- Андрій Урядов (Andrii Uriadov, директор);
- Георгій Ложенко (Georgii Lozhenko, директор);
- Оксана Терещенко (Oksana Tereshchenko, директор);
- Тарас Ложенко (Taras Lozhenko, директор);
- Нікос Хатзеантоніо (Nikos Chatzeantoniou, директор);
- Родула Хрістодулу (Rodula Christodoulou, директор);
- Хрістодолос Хрістодулу (Christodoulos Christodoulou, директор).
В той самий час, інший сервіс, який надає реєстраційну інформацію про компанії зареєстровані на Кіпрі, фіксує ще кілька осіб, які виконували обов’язки директорів в тій самій компанії:
- Деспо Антоніу (Despo Antoniou);
- Ольга Бутенко-Нестеренко (Olga Butenko Nesterenko);
- Наталія Горбачевська (Nataliia Gorbachavska);
- Юрій Косогов (Yurii Kosohov);
- Киріакос Леібадіотес (Kyriakos Leibadiotes).
Це не вичерпний перелік осіб, які в різний час виконували посадові обов’язки топ-менеджерів компаній, які контролювали українського лотерейного монополіста “М.С.Л.”. Однак, коли вивчаєш вже знайдені імена, відкривається цілий всесвіт нових знахідок.
Справа в тому, що традиційно після закриття угоди про входження до складу бенефіціарних власників компанії, новий інвестор починає просувати своїх людей у керівні органи компанії, щоб мати контроль над процесами. Ймовірно, не став виключенням і процес змін всередині “М.С.Л.”
За даними Youcontrol, у 2021 році серед бенефіціарів компанії “М.С.Л.” з’являється ім’я Юрія Миколайовича Косогова та перебуває там аж до кінця 2025 року. У 2022 році Національне агентство запобігання корупції України (НАЗК) на своєму сайті створило базу підсанкційних осіб та структур, а також потенційних кандидатів на внесення до санкційних списків. Серед таких “кандидатів на санкції” з’явився і Юрій Косогов, 15 грудня 1954 року народження, брат Андрія Косогова – члена Ради директорів, першого заступника Голови Правління “Альфа-Банку”, який разом з партнерами Германом Ханом, Олексієм Кузьмичовим та Михайлом Фрідманом є співвласником компанії “Альфа-Груп” та LetterOne з штаб-квартирою в Люксембурзі.
Андрій Косогов є членом спостережної ради “Альфа-Груп” та керує її інвестиційними підрозділами, а також був членом ради директорів “Альфа-банку” та ABH Holdings S.A.
Уряд Канади наклав на Андрія Косогова санкції, у зв’язку з російською агресією проти України.
Ще однією посадовою особою компанії Ложенка-Шіапаніса, яка має довгий документальний слід, пов’язаний з “Альфа Груп” є Деспо Антоніу (Despo Antoniou), що є професійним кіпрським юристом/реєстратором, виступає як номінальний директор або представник сервісної компанії-провайдера (Corporate Service Provider), та фігурує у кількох десятках компаній, зареєстрованих на Кіпрі. Серед них Деспо Антоніу фігурує як посадова особа “AXIMETRIA HOLDINGS LIMITED” (HE 406808). Сервіс з аналогічною назвою займається криптовалютами та мав тісний зв’язок в Росії з “Тінькофф-банком”.
У злитій базі офшорних компаній Pandora Papers Деспо Антоніу фігурує як директор компанії “EMERALD FLAME LIMITED” (Британські Віргінські Острови), власником якої є вищезгаданий Андрій Косогов (Альфа-Банк).
Ще одним персонажем, який фігурував у складі посадових осіб компаній групи є Олександр Безуглий, який в певні періоди часу був директором і в “Evolot Limited”, і в “Guepard Ltd”, а також був managing director (керуючим директором) Alfa Capital Partners.
Крім змін в сфері менеджменту корпоративної структури “М.С.Л.”, компанія, нібито, направила до Мінфіну України офіційний лист, в якому було зазначено, що “М.С.Л.” має не тільки достатню технічну та організаційну базу…, але і достатньо великі фінансові ресурси, що залучаються “Альфа груп”. Оригінал листа у відкритому інформаційному просторі знайти не вдається, однак у судових процесах між “М.С.Л.” та СБУ він постійно фігурує. Самі представники оператора лотерей не заперечують факт того, що лист був. Однак, стверджують, що вони його оперативним чином відкликали і доводять, що залучення фінансових ресурсів від “Альфа груп” відбувалося без передачі їм контролю над частками компанії.
Системний програш після “революції гідності”
У серпні 2014 року міністр фінансів України Олександр Шлапак публічно заявив, що власниками “М.С.Л.” є міноритарні акціонери “Альфа-Груп”. Невідомо достеменно, що мав на увазі Олександр Шлапак, і на які дані він спирався. Однак, з моменту проголошення цієї заяви, фактично, почався черговий виток протистояння “М.С.Л.” з українською державою.
22 серпня 2014 року “М.С.Л.” поширила заяву Маркоса Шіапаніса, у якій він стверджував, що є головним власником компанії “Evolot Limited”, яка є власником “М.С.Л.”. Ймовірно, це не допомогло, адже через рік компанія потрапила під санкції з боку РНБО. 2 вересня 2015 року РНБО прийняла рішення “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Рішення передбачало застосування санкцій до ТОВ “М.С.Л.” строком на один рік. 16 вересня 2015 року Президент Петро Порошенко підписав указ, яким затвердив рішення РНБО. “УНЛ” – єдина з трьох компаній-операторів – залишалась монополістом на ринку. “М.С.Л.” неодноразово заявляла, що вважає рішення РНБО помилкою, яка може бути пов’язана зі спробою однієї з фінансово-політичних груп “розчистити” ринок.
Вже у вересні 2015 року МСЛ звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом про виключення з санкційного списку. На одному із засідань представник від Президента України Дмитро Гуцал заявив, що президент Порошенко не приймав власного рішення про внесення компанії до санкційного списку, а лише затвердив рішення РНБО відповідним указом. При цьому представник РНБО на засідання не з’явився. Суддя зобов’язала відповідача надати документи, на які міститься посилання в рішенні РНБО від 2 вересня 2015 року та розпорядженні Кабміну від 12 серпня 2015 року №808, а також документи СБУ невідомого змісту. Засідання неодноразово переносились.
Через те, що судові засідання постійно переносилися без винесення жодного рішення, компанія сама ініціювала кримінальне розслідування проти себе. За ініціативою “М.С.Л.” СБУ відкрило кримінальне провадження та провело розслідування щодо встановлення наявності фактів і дій, які могли б довести пов’язаність компанії з російськими інвесторами. В результаті кримінальне провадження закрито у березні 2017 року у зв’язку з відсутністю порушень.
Однак, попри закриття кримінального провадження 15 травня 2017 року Указом Президента України №133/2017 введено в дію рішення РНБО від 28 квітня 2017 року за яким “М.С.Л.” знову опинилась у переліку санкцій строком на 1 рік. У 2018 році оператора виключили зі списку санкцій. Конкретний механізм і підстави зняття детально не розкриті.
Компанія стверджувала, що національні суди ухилилися від здійснення правосуддя – не перевірили, чи мали державні органи достатні підстави для введення санкцій і чи були вони підкріплені доказами. В результаті після звернення до ЄСПЛ були констатовані порушення одразу за кількома критеріями:
- Незаконність (ст. 1 Протоколу №1): Втручання не відповідало критерію законності – національна правова база була нечіткою і непередбачуваною щодо того, які критерії дають підстави для застосування санкцій до приватних компаній;
- Непропорційність: Втручання було непропорційним – санкції застосували без оцінки конкретної поведінки компанії, а лише через формальний зв’язок з іншими суб’єктами;
- Відсутність незалежного судового контролю: ЄСПЛ підкреслив, що заявник не мав реального доступу до незалежного суду, який міг би оцінити правомірність санкцій. Акти РНБО та Указ Президента мають “політичний характер”, а суди обмежені у можливості перевіряти їх по суті. Відсутність незалежного контролю створює ризик свавілля;
- Відсутність ефективного засобу захисту (ст. 13): Верховний суд обмежив свій аналіз єдиним питанням – відповідності рішення РНБО та першого Указу Президента формальним вимогам Закону про санкції – і не торкався суті звинувачень СБУ проти компанії.
Таким чином, можна сказати, що при наявності усіх фактів, які вказували на те, що акціонери ТОВ “М.С.Л.” постійно контактували і співпрацювали з особами і структурами з орбіти “Альфа групп” Михайла Фрідмана, маючи усі можливості законодавчого, правоохоронного, адміністративного та судового характеру, Україна як держава так і не змогла справитися з комплексною задачею:
- Системне врегулювання лотерей та їх повний державний контроль так і не врегульовано новим законодавством;
- Санкційні механізми залишають численну кількість лазівок, які, в результаті, призвели до рішення ЄСПЛ, яке може підважити взагалі усю систему санкційної політики України (можливо це і на краще, бо терпіти це далі – складно);
- Правоохоронні органи не показують спроможності зібрати достатню кількість доказів, які доступні навіть у відкритих джерелах, щоб захистити свою позицію в судах;
- Судова система виконує свою функцію формально, з одного боку не забезпечуючи невідворотність покарання для тих, хто в часи війни, що точиться з 2014 року, продовжує активно співпрацювати з агресором, а, з іншого боку, не може надати право на справедливий суд тим комерційним суб’єктам, які можуть опинитися під ударом через зловживання. В результаті, рішення ЄСПЛ – це не одна конкретна перемога “М.С.Л.”, а послаблення усієї країни в часи війни.
“Обраний Господом” та Георгієм Ложенком
З моменту свого навчання в університеті та аспірантурі Данило Гетманцев нерозривно пов’язаний з акціонерами компанії, яка контролює найбільші в Україні лотереї та пов’язані з ними суміжні бізнес-напрямки і проекти гральної галузі. Мати Данила Гетманцева – Олена Дмитрівна – не тільки пов’язана з цими акціонерами з середини 1990-х років, а і, фактично, побудувала свій вкрай успішний туристичний та авіатранспортний бізнес на основі наданих їй спроможностей.
Строката та багаторівнева структура фінансово-промислової групи “Юрімекс”, яка включає в себе юридичні особи, що здійснюють серйозний вплив як на правові так і на фінансові процеси в Україні, створена за безпосередньої участі акціонерів “М.С.Л.” Адже вони, фактично, створювали клієнтську базу для юристів.
За 35 років незалежності України цей “спрут” зростав не тільки завдяки слабкостям українців, які продовжували вірити у “щасливий квиточок”, і те, що його “просто треба витягти у долі“. Але, й завдяки постійному, цілеспрямованому та невідворотному просуванню до можливостей керівництва країною.
В окремих онлайн-медіа синхронно з’являються ідентичні публікації (що сигналізують про ймовірність організовнаої медіа-кампанії) про “новий центр впливу у Верховній Раді України”, який формується саме навколо Данили Гетманцева, на противагу Давиду Арахамії.
Джерела видання “Українська правда” вже півроку тому говорили про те, що готується до запуску новий політичний проект під лідерством Данили Гетманцева.
Схоже, ці прогнози – щонайменше медійно – починають справджуватися. Це означає, що українському народу вчергове можуть запропонувати обрати не список людей з біографіями та економічними поглядами, а інтереси бізнес-імперій, які представленими цими людьми, що бажають тотальної влади.
